Історія освіти та культури с. Микуличі

До 1939року школа знаходилась у будинку німця Кароля Зіссера, який виїхав до Німеччини. З 1920 по 1939рік, тобто під час окупації Волині Польщею, навчання проводилося польською мовою й лише 1 година на тиждень відводилась на українську. Нащадки корінних жителів села зберігають документи про закінчення «Публічної Школи Повшечней». Учні школи вивчали такі предмети: «релігія», «язик польський», «язик русський», «історію», «географію», «науку про природу», «арифметику» та «геометрію», «малюнок», «ручну працю», «спів», «фізичний розвиток». Важливе місце займала поведінка учнів, за яку також виставляли оцінку. Навчання в школі тривало 4 роки. Учні навчалися у дві зміни. Священик місцевої церкви проводив уроки релігії. Сучасники пам'ятають польську вчительку Ванду Мельниковну. У 1938-1939pоках було збудовано частину приміщення нової школи. Під час Великої Вітчизняної війни в цій будівлі розміщувався німецький табір для радянських військовополонених, які різали ліс та відправляли у Німеччину. У 1944році почала діяти у новому приміщенні початкова школа. Її завідуючою була Щербина Олександра Пателеївна. Наступний директор Ліщук Михайло Федорович добудував школу і у 1947році Микулицька початкова школа була реорганізована на семирічку. У 1954році школа стала середньою. В ній навчались випускники Хмелівської, Хобултівської, Хворостівської, Бобицької семирічних шкіл. Восьмий-десятий класи були паралельними. Максимальна кількість учнів становила 230 дітей. З 1966року школа стала восьмирічною, а згодом дев’ятирічною, якою і є по сьогоднішній день. Школу очолювали такі директори - Вавринюк Мілентина Леонідівна (1969-1973р.р.), Галушук Олена Андріївна (1973-1979р.р.), Рудчик Лідія Миколаївна (1979-1980р.р.), Сорочук Раїса Анатоліївна (1980-1984р.р.), Лукашик Михайло Іванович (1984-2005р.р.). Окрему сторінку в історії села Микуличі займає історія «Просвіти». «Просвіта» діяла в будинку Данила Гулюка до 1939року. Членами «Просвіти» було організовано Читальню та Хор. Збереглися фотографії від 1928року членів «Просвіти», яких налічувалося до 50-ти. Зокрема: Гулюк Данило, Кравчук Гнат, Кульба Федон, Климюк Іларіон, Климюк Федір, Борій Дмитро, Поліщук Митрофан, Юрчук Маринка, Гулюк Наталка, Сиротюк Ониська, Грабар Марія, Гулюк Володимир, Козел Денис, Гранат Семен, Щерба Андрон, Костюк Василь, Палига Марко, Ковальчук Степан, Береза Сила, Обара Іван, Хвиль Петро, Мельничук Мілентій, Паламар Арсен, Лещук Меланія, Борій Анон, Максимюк Михалко, Климюк Максим. У Читальні «Просвіти» селяни мали можливість прочитати твори Тараса Григоровича Шевченка та інших відомих українських поетів та письменників. Хор «Просвіти» організовував вистави «Назар Стодоля», «Наталка-Полтавка», «Сватання на Гончарівці». Щороку відзначали Шевченківські дні - читали вірші, співали пісні на вірші Шевченка, ставили вистави на його поеми. Після приходу радянської влади на західноукраїнські землі членів «Просвіти» (тридцять шість чоловік) за наведенням дяка Бабиченка було вивезено до Сибіру. У післявоєнні роки хатою-читальнею завідувала Кравчук Нюра. В 50-х роках було збудовано нове приміщення, у якому розмістилися клуб і бібліотека. Окрім посади завклуба та бібліотекаря було введено посаду художнього керівника. Сільську бібліотеку очолювали: Обара Надія Григорівна (1956 – 1985р.р.), Хомуда Людмила Степанівна (1985 – 2009р.р.), Захарчук Антоніна Володимирівна (з 2009року). Нечуйченко В.А., Петровська В.П., Обара Н.Г., Хомуда Л.С., Гаврилюк Р.П., Кушнірук І.Є., Лупінко В.А, Тимошко В.Д., Захарчук А.В. – очолювали сільський клуб з 1950 по 2013роки. До 1990-го року у клубі діяли гуртки – вокальний, художнього читання, драматичний. Учасники драматичного гуртка за постановку п’єси «Мартин Буруля» Карпенка-Карого отримали на обласному огляді-конкурсі диплом ІІІ-го ступеня(1973р.). Пригадують жителі села і «Наймичку», і «Безталанну» у виконанні Новосада А.Г., Місая А.Й., Максимюка М.Я., Ляшука А.В., Кецан Є.С., Хом’юка П.В., Паламаря А.І. на сцені місцевого клубу. Бібліотеці було присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи».