Лінійка "Незабудка пам'яті"

То голод і лихо заповнили вщерть,

Складала в покоси невільників смерть –

То був тридцять третій. Замучений край

Чекав переміни – майбутній врожай.

Подібного звірства, людської біди

На білому світі, мабуть, не знайти,

Як зірваний колос, полягли вони.

А їм лиш хотілось діждатись весни…

Діждатися хліба – щасливу ту мить,

І там, серед поля, навіки спочить.